Класифікація та функції сучасних медіа

Ми живемо у світі медіа – систем масових комунікацій, що швидко поширюються, у світі "інформаційного вибуху" (за визначенням канадського соціолога М. Маклюена), основними характеристиками якого є хаотичність, безмежність і надмірність. У зв’язку з цим ускладнюються соціальні зв’язки і моделі постсучасної ідентичності, змушуючи ще раз звернутися до "розуміння медіа" (media understanding), його ролі в суспільстві, його передісторії.

В медіаосвіті під терміном «медіа» розуміються технічні пристрої, призначені для створення, запису, копіювання, тиражування, зберігання, розповсюдження, сприйняття інформації та обміну її між автором повідомлення і масовою аудиторією. При цьому медіа розглядається як комплексний засіб освоєння людиною навколишнього світу (в його соціальних, моральних, психологічних, художніх, інтелектуальних аспектах).

Існують різні підходи до класифікації медіа залежно від параметрів, покладених в основу класифікації. Традиційно засоби масової інформації та комунікації діляться за способом передачі інформації (друк, радіо, кіно, телебачення, відео, комп'ютерні мережі та ін.) І по каналу сприйняття(візуальні, аудіо, аудіовізуальні). Ці класифікації засновані насамперед на розходженні використовуваних в медіа кодів, знакових комплексів. 

У періодичній пресі представлена ​​двійкова знакова система: природна мова в друкованій формі і іконічні знаки (фотографії, малюнки, карикатури), а також різного роду шрифтові виділення, способи розташування тексту (верстка) і т.д. Стосовно радіо слід говорити про тріаду: усне мовлення + природні звуки (шуми) + музика. В аудіовізуальних ЗМІ (телебаченні, документальному кіно) тріада перетворюється в тетраду завдяки наявності такого важливого способу передачі інформації і впливу на аудиторію, як «живе» зображення.

Якщо розглянути сучасні медіа в рамках класифікації по каналу сприйняття, то під ними у вузькому сенсі розуміються ті цифрові / електронні медіа, які роблять можливим мультимедійність - інтеграцію різних медіа в деякий комп'ютерне подання - гіпертекстову структуру, нелінійний текст; інтерактивність та моделювання. Сьогодні до електронних медіа відносять: радіо, ефірне, кабельне, супутникове телебачення, відео, комп'ютерні мережі та ігри.

У соціально-педагогічному плані медіа можна класифікувати за наступними критеріями: місця використання (індивідуальні, групові, масові, домашні, робочі та ін.), Змістом інформації (ідеологічні, політичні, морально-виховні, пізнавально-навчальні, естетичні, екологічні, економічні), функціям і цілям використання (отримання інформації, освіта, спілкування, вирішення побутових проблем, розвага, соціальне управління), результату впливу на особистість (розвиток кругозору, самопізнання, самовиховання, самонавчання, самоствердження, самовизначення, регуляція стану, соціалізація).

З точки зору можливостей використання в освітньому процесі електронні медіа групуються в рамках функціонального підходу за такими ознаками:

• ступінь універсальності (кількістю виконуваних функцій);
• можливість підготовки або подання інформації;
• можливість роботи з аудіо-або відеоматеріалами;
• можливість роботи зі статичними або динамічними відеодокументами;
• можливість роботи з макро-або мікро-об'єктами.

З точки зору універсальності найбільший спектр робіт дозволяє виконати комп'ютер. Менш універсальними пристроями можна вважати, наприклад, мультимедійні проектори, які однак забезпечують роботу практично з будь-яким джерелом відео-та аудіо-інформації.

Класифікуючи технічні засоби за ознакою підготовки або демонстрації інформації, виділяються три групи:

• Пристрої для подання вже готових даних (відеоплеєр для CD або DVD дисків, слайд-проектор, програвач CD та ін.)
• Пристрої для підготовки даних (фотоапарат, цифрова фотокамера, аналогова і цифрова відеокамера, звукозаписна апаратура).
• Пристрої, що дозволяють підготувати і продемонструвати наявні матеріали (комп'ютер, відеомагнітофон, музичний центр).

Щодо соціальних функцій сучасних медіа, то їх існує безліч, які постійно змінюються, тому що змінюється сам предмет. В цілому аналіз класифікацій Я.М. Засурского, Є.П. Прохорова, А. Саркісяна, А.В. Федорова, Л.Н. Федотової, І.Д. Фомичевой, І. Хмари дозволяє розділити функції медіа на наступні основні групи:

• інформаційна: повідомлення про стан справ, різного роду факти і події;
• аналітична (оцінна, функція критики): часто виклад фактів супроводжується коментарем до них, їх аналізом та оцінкою;
• пізнавально-просвітницька (освітня): передаючи різноманітну культурну, історичну, наукову інформацію, мас-медіа сприяють поповненню фонду знань своїх читачів, слухачів, глядачів;
• морально-виховна: медіа відображають морально-естетичні пріоритетні зразки суспільної поведінки, принципи моральності та естетичного смаку, уявлення про добро і зло;
• функція впливу (ідеологічна, соціально-управлінська, регулятивна): медіа впливають на погляди і поведінку людей, особливо в періоди так званих інверсійних зміну суспільства або під час проведення масових соціально-політичних акцій;
• гедоністична (рекреаційна, естетична): спрямована на забезпечення дозвілля, приємного проведення часу, відпочинку, відновлення сил, задоволення естетичних потреб аудиторії.

Часто медіа можуть викликати негативні соціальні тенденції. В даному випадку мають місце такі девіації функцій медіа:

• велика кількість інформаційних потоків призводить до дезорієнтації особистості;
• схильність до крайнього негативізму, що є причиною різних фобій, або до зайвого оптимізму і прикрашання подій, що, в свою чергу, може викликати фрустраційні ефекти, дисфункції очікувань і розчарування;
• патологічна залежність від певних жанрів, демонстрованих медіа засобами: новин, серіалів, кримінальної хроніки і сенсацій і т.д .;
• подання до позитивному ракурсі наркотиків, алкоголю, сигарет, міжетнічних стереотипів - все це проникає в сучасне мистецтво, молодіжну субкультуру і контркультуру;
• масовізація культури і, як наслідок, зниження планки духовних потреб і створення помилкових ідеалів і героїв.

Відповідно до Держстандарту, електронні видання розрізняють:

• по наявності друкованого еквівалента (електронний аналог, самостійне видання);
• за природою основної інформації (текстове, образотворче, звукове, мультимедійне видання, програмний продукт);
• за цільовим призначенням (офіційне, наукове, науково-популярне, нормативне, навчальний, масово-політичне, довідкове, досугове, рекламне, художнє видання).

З перерахованих в стандартах до освітніх видань відносяться: навчальний електронне видання, наукове електронне видання, науково-популярне електронне видання, довідкове електронне видання, художнє електронне видання.

Види і функції засобів масової інформації

Засоби масової інформації – це розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою, поширенням інформації. У цю мережу входять телерадіопрограми, газети, журнали, інформаційні агенства, кінодокументталістика. Сучасні ЗМІ с установами, створеними для відкритої публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам. Засоби масової інформації (ЗМІ) – це своєрідна система, що охоплює періодичні друковані видання, радіо-, теле-, відео-програми, кінохронікальні програми, інші форми періодичного поширення масової інформації. Згідно із законодавством України, друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем; аудіо-візуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо. В епоху інформаційного споживання відбувається бурхливий розвиток системи ЗМІ. При цьому її ядро складають газетні і журнальні редакції, видавництва, студії радіо і телебачення з їх різноманітною продукцією. Але до ЗМІ по праву належать вже й інформаційні служби (телеграфні агентства, агентства преси, рекламні бюро, прес-служби, агентства паблік рілейшнз, професійні журналістські клуби і асоціації). Таким чином, система ЗМІ у структурному плані представлена кількома групами засобів інформації: преса, аудіовізуальні ЗМІ, інформаційні служби, різного роду «периферичні утворення» журналістики.

Характерні риси засобів масової інформації:

• публічність (необмежене, неперсоніфіковане коло споживачів);
• наявність спеціальних технічних засобів;
• непряма, розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних партнерів;
• непостійний характер аудиторії;
• переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта.

Функції засобів масової інформації:

1) інформаційна функція – отримання і розповсюдження відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. На основі отриманої інформації формується громадська думка про діяльність органів влади, об'єднань громадян, політичних лідерів тощо;

2) освітня функція – донесення до громадян певних знань дозволяє адекватно оцінювати, упорядковувати відомості, отримані з різних джерел, правильно орієнтуватися у суперечливому потоці інформації;

3) функція соціалізації – засвоєння людиною політичних норм, цінностей, зразків поведінки дозволяє їй адаптуватися до соціальної дійсності;

4) функція критики і контролю. Критика ЗМ1 характеризується необмеженістю свого об'єкта. Їх контрольна функція засновується на авторитеті громадської думки. ЗМ1 не можуть застосовувати санкцій до правопорушників, але вони дають юридичну та моральну оцінку подій і осіб. У демократичному суспільстві у здійсненні контрольних функцій ЗМ1 опираються як на громадську думку, так і на закон;

5) мобілізаційна функція проявляється у спонуканні людей до певних політичних дій чи до соціальної бездіяльності;

6) оперативна функція – обслуговування ЗМІ політики певних об'єднань громадян. ЗМІ забезпечують представникам різних суспільних груп можливість публічно виражати свої думки, знаходити та об'єднувати однодумців, чітко формулювати та представляти в громадській думці свої інтереси. Без преси, телебачення, радіомовлення жоден громадянин не може правильно зорієнтуватися у політичних процесах, визначити свою політичну орієнтацію, приймати відповідальні рішення. Наявність демократично організованих ЗМІ, здатних об'єктивно висвітлювати політичні події, одна із найважливіших гарантій стабільності демократичної держави. Проте історичний досвід свідчить, що ЗМІ можуть служити різним, не тільки демократичним, політичним цілям: як розвивати у людей прагнення до свободи, соціальної справедливості, допомагати їм у компетентній участі в політиці, так і духовно закріпачувати, дезінформувати, залякувати населення, сіяти недовіру і страх. Політичне маніпулювання переважно ґрунтується на систематичному впровадженні у масову свідомість соціально-політичних міфів.